АудіогідПантеон
Panthéon
Мавзолей XVIII ст. з колонадним фасадом, де зберігаються останки видатних французьких громадян.
У самому серці Латинського кварталу Парижа, на пагорбі Сент-Женев'єва, височіє Пантеон — велична споруда, що одразу вражає своєю класичною величчю. Високі коринфські колони ведуть до просторий фасаду з колонадою, а над будівлею здіймається грандіозний купол, що нагадує давньоримські храми.
Цей амбітний проєкт започаткував король Людовік П’ятнадцятий у середині вісімнадцятого століття, коли одужав після тяжкої недуги. На знак вдячності він пообіцяв звести церкву на честь святої Женев'єви — покровительки Парижа. Однак, попри одужання монарха, його улюблена фаворитка не пережила хвороби.
Будівництво розпочалося у п’ятдесятих роках вісімнадцятого століття. За задумом Жака-Жермена Суффло Пантеон поєднав грецькі колони, барокову експресію, романські куполи й вертикальність, властиву готиці. Проте нині його стиль безсумнівно сприймається як неокласичний. Коли будівлю добудували, Франція вже була іншою: у країні вирувала революція, монархія впала, і церква перетворилася на усипальницю «великих людей» — ці слова викарбувані над входом.
У стриманих залах крипти покояться останки найвидатніших громадян Франції: Вольтера, філософа епохи Просвітництва; Жана-Жака Руссо, письменника і мислителя; Віктора Гюго, чий голос лунає в історіях про парижан; Еміля Золя, борця за соціальну справедливість; Марії Кюрі, видатної вченої, а також Александра Дюма, автора «Трьох мушкетерів», чиє ім'я внесли до цього списку лише після багаторічних суперечок.
Під високим куполом повільно розгойдується спокійний, заворожливий маятник Фуко — копія того, на якому вперше у дев’ятнадцятому столітті продемонстрували обертання Землі.
Сьогодні відвідувачі можуть подолати кілька сотень сходинок, щоб піднятися на оглядовий майданчик під куполом, звідки відкривається одна з найзахопливіших панорам Парижа. Тут, над дахами міста, одночасно перебуває лише кілька гостей — атмосфера тиші й майже потаємної відстороненості. Пантеон і досі залишається символом французької гордості та інтелектуальної спадщини, місцем спокою тих, чиї життя формували історію країни.